(050) 50-50-103 Пн-Пт с 9.00 до 17.00
(068) 50-50-103 Пн-Пт с 9.00 до 17.00
trauma.ua@gmail.com

         Починаючи з 1958 р., коли Jackson J.P. запропонував біомеханічний напрямок в лікуванні гонартроза корригуючою остеотомією великогомілкової кістки, розроблено велику кількість видів остеотомій як великогомілкової, так і стегнової кісток. Метою остеотомій є нормалізація навантаження на суглобові поверхні, відновлення опороздатності і, за рахунок цього, зменшення прогресування дегенеративно-дистрофічного процесу в суглобі.  

         Про можливість зменшення прогресування остеоартрозу свідчать гістологічно підтверджені факти утворення хрящової тканини в зонах дефекту хряща виростків стегнової та великогомілкової кісток після перенесених коригуючих остеотоміях. Позитивний вплив остеотомії підтверджується також фактами зменшення внутришньокісткового тиску і відновлення мікроциркуляції.

         Остеотомії діляться на два типи - кутові (клиноподібні та кістковопластичні) і арочні. V-подібна остеотомія є їх комбінацією.

         Коригуюча остеотомія виконується для виправлення деформацій нижніх кінцівок, прекрасно зарекомендувала себе як методика, яка дає відмінний косметичний результат, а також як альтернатива ендопротезування колінного суглоба.

        У Європі щорічно виконується понад 45000 коригуючих остеотомій. Особливо ефективна ця операція у молодих пацієнтів з О-або Х-подібною деформацією кінцівок або початковими ознаками артрозу колінних суглобів. При деформації нижньої кінцівки відбувається зміщення механічної вісі навантаження на колінний суглоб, при цьому суглобовий хрящ навантажується нерівномірно, відбувається його перевантаження і руйнування, що веде до раннього розвитку артрозу і посиленню деформації кінцівки. Коригуюча остеотомія дозволяє усунути О-або Х-подібну деформацію, відновити механічну вісь кінцівки і тим самим нормалізувати навантаження на колінний суглоб. Своєчасно виконана остеотомія дозволяє запобігти руйнуванню суглобового хряща та прогресуванню артрозу.

         У пацієнтів з розвинутим артрозом колінних суглобів ця операція дозволяє значно відстрочити ендопротезування колінного суглоба. Це особливо важливо для молодих пацієнтів, що ведуть активний спосіб життя, так як ендопротезування потребує кардинальної зміни способу життя (обмеження навантажень на суглоб, виключення занятями спортом, регулярне спостереження у ортопеда, виключення перегрівання та переохолодження і т.д.). Також необхідно відзначити, що які б не були досконалі ендопротези колінних суглобів, вони мають обмежений термін служби, і постановка ендопротеза в молодому віці передбачає повторні операції по заміні зношених компонентів або всього ендопротеза. Тому в Європейських країнах молодим пацієнтам прийнято виконувати саме коригуючі остеотомії, а не ендопротезування.

         Коригуюча остеотомія виконується таким чином: через невеликий розріз частково перетинається (остеотомується) великогомілкова кістка у верхній третині або стегнова кістка в нижній третині, виправляється деформація і зона остеотомії фіксується у правильному положенні сучасним фіксатором. Зрощення зони остеотомії, як правило, настає через 10-12 тижнів. Спортивні навантаження можливі через 6 місяців після операції.

Принцип виконання коригуючої остеотомії

 Показання до корригигуючої остеотомії:


1. вроджена деформація нижніх кінцівок;
2. деформація після захворювання (рахіт, хвороба Педжета і т.д.);
3. деформація після порушення росту кінцівок (хвороба Блаунта, пошкодження зон росту при травмах і т.п.);
4. деформації після неправильних зрощень при травмах (посттравматичні деформації);
5. артрозні ураження одного компонента (латерального або медіального відділів) колінного суглоба;
6. компенсація нестабільності зв'язкового апарату колінного суглоба.

 

Клінічний приклад
Деформуючий остеоартроз колінного суглоба на тлі варусної деформації

               Стан після коригуючої остеотомії, співвідношення в суглобі відновлені

         Для досягнення доброго післяопераційного результату висока проксимальна остеотомія повинна об'єднуватися з іншими втручаннями, спрямованими на усунення інших морфологічних (наприклад, пошкодження хряща або меніска) чи функціональних (наприклад, нестабільність) порушень в колінному суглобі.