(050) 50-50-103 Пн-Пт с 9.00 до 17.00
(068) 50-50-103 Пн-Пт с 9.00 до 17.00
trauma.ua@gmail.com

Буковинське віче: «Angelholm» – якісне життя
Опубликовано:
Суспільство рухається вперед. Сьогодні важко уявити собі життя без використання найновіших технологій, особливо в медицині. Кожне досягнення медичної науки люди з вдячністю сприймають, бо розуміють, що це все для них, для їхнього життя.Нещодавно в приміщенні Обласного кардіологічного диспансеру Шведсько-українська клініка «Angelholm» відкрила відділення інтервенційної кардіології. Для того, щоб було зрозуміло, що таке інтервенційна кардіологія, скажемо: це – лікування серця. Найновішу техніку, на рівні світових стандартів, придбали і встановили в Чернівцях спеціалісти із Швеції.
 
«Angelholm»  –  шведсько-українська  клініка  –  сьогодні  користується  великим заслуженим  авторитетом  не  лише  на  Буковині,  але  й  далеко  за  її  межами.  У 1998 році за ініціативою фахівців тоді Буковинської медичної академії та пред-ставників благодійної шведської організації «Riverside» та хірургів-ортопедів з м. Енгель-хольм було організовано Чернівецький центр травматології та ортопедії. Головною метою створення Центру було широке впровадження методів лікування ортопедичних захворю-вань за сучасними світовими стандартами. І треба відзначити, що за цей період клініка «Angelholm» не отримала жодної рекламації. Тому відкриття цією ж клінікою відділення  інтервенційної кардіології, яке використовуватиме найсучасніші методи діагностики та лікування уражень судин серця, зустрінуте як медичними працівниками, так і населен-ням Буковини не лише позитивно, а й з великою надією.
 
В минулому році колега з Киева, журналіст Лідія Суржик взяла інтерв’ю у президента Асоціації інтервенційних кардіологів України, професора Юрія Миколайовича Соколова. Стаття «Серцева «інтервенція» надрукована в газеті «Дзеркало тижня» №34 від 23 вересня 2011 року. З дозволу автора подаємо цей матеріал у сьогоднішньому номері газети «Буковинське віче»
 
«СЕРЦЕВА «ІНТЕРВЕНЦІЯ»
         «Людина  з  інфарктом!»  –  звідкись  донісся  тривожний  шепіт,  і  всі  стрепенулися.  За  лічені  хвилини,  поки  чекали,  коли звільниться професор, пацієнта доправили в рентгеноопераційну. Люди зітхнули з по-легшенням…
         Керівник  відділу  інтервенційної  карді-ології  Інституту  кардіології  ім.  М. Стражес-ка, професор Ю. Соколов розмовляв з нами у своєму робочому кабінеті, поглядаючи на монітор  комп’ютера.  «От,  подивіться, –  за-просив  нас  ближче,  –  зараз  відбувається підготовка  пацієнта  до  коронарного  стен-тування.  Власне  процедура  «відкриття» артерії  триває  15-20  хвилин.  Вона  мало-травматична і дозволяє швидко поставити людину  на  ноги.  Зазвичай  наступного  дня після процедури наші пацієнти вже ходять. У  принципі  хворий  може  встати  на  ноги просто з операційного стола, але краще пе-рестрахуватися».
          Два  десятиліття  тому  Юрій  Миколайо-вич  став  організатором  і  натхненником принципово  нового  напряму  в  наданні  ра-дикальної  допомоги  при  інфаркті  міокар-да.  Він  і  сьогодні  невтомно  впроваджує  в медичну практику новітні науково-технічні досягнення. Крім вантажу наукової і лікар-ської  (майже  щодня  оперує)  роботи,  взяв на  свої  плечі  турботи  з  організації  в  країні служби інтервенційної кардіології. Відтепер професор Ю. Соколов ще й президент Асоці-ації інтервенційних кардіологів України.
–  Юрію  Миколайовичу,  наскільки  акту-альна  сьогодні  проблема,  якою  ви  займає-теся вже багато років? Чи не нагадує вона ситуацію  з  гострим  інфарктом,  коли  по-трібна радикальна допомога?
– В останні роки ситуація зі смертністю при інфаркті міокарда настільки загостри-лася, що методами «консервативної терапії» її не виправити.
         Щорічно  в  Україні  реєструється  50  ти-сяч  випадків  інфаркту  міокарда  (ІМ).  Ця підступна  хвороба,  яка  підкрадається  най-частіше непомітно, повільно і буквально ви-кошує населення України. Так, у загальній структурі  смертності  серцево-судинні  за-хворювання  утримують  62%,  з  них  більше половини припадає на долю ІМ.
         У  нашої  найближчої  сусідки  Польщі  за двадцятирічний  період  смертність  від  ін-фаркту міокарда скоротилася на порядок – з  35  до  4%.  Хоча  за  територією  і  кількістю населення  ця  країна  менша  від  України, там проводиться за рік 60 тисяч стентувань при гострому ІМ. Ми почали проводити такі маніпуляції разом з поляками – в 1997 році, тільки-но з’явилися стенти. Але у нас коро-нарне  стентування  робиться  800  хворим за рік.
         Це  ж  катастрофа!  Вдумайтеся  тільки у дані офіційної статистики: у Києві від ін-фаркту міокарда вмирає 36% хворих. Але ж багато з них могли б жити, якби…
         Щоб  урятувати  пацієнта  з  ІМ,  треба швидко  «відкрити»  коронарну  артерію.  Її діаметр  –  3  мм.  Робиться  це  з  допомогою стенту – тонкої трубочки, яка складається із дротяних ажурних чарунок. Він уводиться в уражену  судину  й  при  розширенні  втиска-ється  в  стінки  судини,  таким  чином  збіль-шуючи її просвіт. Таких судин у серці три, і якщо в якійсь із них кровотік перекриваєть-ся і його вчасно не відкрили, розвивається інфаркт,  найчастіше  з  летальним  кінцем. Або ж людина стає інвалідом, з аневризмою лівого  шлуночка.  Ніде  більше  у  світі  немає стільки аневризм лівого шлуночка, як у нас.
– А який сьогодні середній рівень смерт-ності при інфаркті за кордоном?
– Максимум п’ять відсотків.
–  Відомо,  що  серцево-судинні  захворю-вання –  лихо  цивілізації.  Але  в  розвинених країнах  смертність  незрівнянно  нижча, ніж в Україні.
– Я недаремно навів як приклад Польщу, досвід якої, як і інших європейських країн, надихає  нас  відстоювати  інтервенційну кардіологію (ІК). Звичайно, ІК – не панацея, але  рятує  хворого  з  гострим  інфарктом  від передчасної смерті й інвалідності, забезпе-чуючи йому хорошу якість життя. Але в на-шій країні, на жаль, більшість інфарктників продовжують  лікувати  по-старому,  не  ба-жаючи  усвідомити,  що  сьогодні  найбільш ефективним  методом  зниження  смерт-ності  пацієнтів  з  гострим  ІМ  є  невідклад-не  виконання  коронарного  стентування, що  дозволяє  швидко  відновити  кровотік  у тромбованій судині серця й запобігти реци-диву порушення коронарного кровообігу. В Інституті  ім.  Стражеска  ми  вже  двадцять років займаємося науковими й практични-ми питаннями інтервенційної кардіології й глибоко переконані, що ми на правильному шляху. За кордоном уже це давно доведено, винайдено й апробовано. А у нас досі не мо-жуть це зрозуміти.
–  Але  ж  ця  підступна  хвороба  не  виби-рає  своїх  жертв  за  соціально-майновою  чи партійною ознакою. Нещодавно двох людей з  президентської  команди  рятували  укра-їнські  лікарі.  Вони  цілком  могли  достука-тися до тих, від кого залежить прийняття рішень.
– Наші можновладці й олігархи так само, як  і  всі  наші  співгромадяни,  мають  ризик занедужати.  І  у  разі  гострого  інфаркту  мо-жуть не встигнути дістатися до зарубіжної клініки.  Багато  хто  з  них  це  прекрасно  ро-зуміє. Але, очевидно, ніхто не зумів донести до них сутність і надзвичайну гостроту про-блеми.
–  На  вашу  думку,  у  чому  головна  при-чина того, що Україна катастрофічно від-стає  в  практичному  впровадженні  техно-логій інтервенційної кардіології? Що треба зробити, щоб вони стали доступнішими?
–  Я  не  схильний  вважати,  що розв’язання  проблеми  залежить  виключ-но від фінансової складової. Мені часто до-водиться  чути:  «так  у  нас  же  скрута».  І  так упродовж  багатьох  років.  Але  двадцять  ро-ків розруха тривати не може. Увесь цей бед-лам, вибачте, від розрухи у головах. На мою думку, головна проблема з упровадженням методик інтервенційної кардіології в буден-ну клінічну практику має, швидше, органі-заційний  характер.  Ніхто  нібито  навмисно чи  зловмисно  не  перешкоджає  створенню служби інтервенційної кардіології в Україні, але разом із тим і не сприяє нам у спробах її організувати й налагодити роботу відповід-но до загальноприйнятих у світі стандартів.
– А як на ваші потуги реагує Міністер-ство охорони здоров’я? За ідеєю, воно мало б вас підтримати й допомогти в організації такої життєво важливої служби.
– Ви ж знаєте, як часто у нас міняються міністри. Проте, бувало, що ми начебто по-розумілися,  проте  далі  обіцянок  справа  не йшла. Мені здається, в організаторів нашої охорони  здоров’я  не  вистачає  волі  вжити реальних заходів у напрямі кардинального підвищення ефективності надання допомо-ги  при  гострому  ІМ.  Нещодавно  я  побував на прийомі у нинішнього міністра охорони здоров’я,  він  уважно  й  зацікавлено  слухав, пообіцяв надати підтримку.
         Перше і, мабуть, найголовніше, що тре-ба зробити, – виділити інтервенційну карді-ологію в окрему спеціальність. І поки цього не  буде,  неможливо  розпочати  створення структури служби. Ви ж розумієте, що якщо 
такої спеціальності, як інтервенційний кар-діолог,  офіційно  в  Україні  не  існує,  то  ким же  тоді  укомплектовувати  штат  реперфу-зійних  центрів,  як  проводити  навчання  й переатестацію  фахівців,  кому  виділяти  об-ладнання і видаткові матеріали тощо?
         Наступним кроком має стати створення реперфузійних центрів при інфарктних від-діленнях, куди госпіталізуватимуться паці-єнти з гострим ІМ.
         У  нас  немає  необхідності  починати  з нуля. Адже ми не сиділи склавши руки увесь цей час. Уже є підготовлені фахівці, які до-сконало  володіють  технікою  коронарного шунтування.  Протягом  10  років  ми  фак-тично  на  громадських  засадах  проводили курси з інтервенційної кардіології. Останні три  роки  завдяки  розумінню  й  підтримці ректора  НМАПО  ім.  П. Шупика  професора Ю. Вороненка  на  базі  кафедри  кардіології проводиться  цикл  тематичного  вдоскона-лення фахівців з інтервенційної кардіології. Нами  видано  підручник  з  інтервенційної кардіології,  фундаментальна  монографія «Коронарная  болезнь  и  интервенционная кардиология».  Створена  мережа  центрів у  різних  регіонах  країни,  уже  обладнаних рентгенохірургічним  обладнанням,  де  ви-конують  коронарне  стентування.  Щоправ-да, цього недостатньо. У кожній області має бути хоча б один центр, куди можна допра-вити  пацієнта  з  гострим  ІМ.  Причому  про-цедура  стентування  має  бути  для  пацієнта безкоштовною.  У  всіх  країнах  світу  діють національні програми з інтервенційної кар-діології. Адже це програми величезної соці-альної значущості.
–  Цікаво,  при  лікуванні  яких  ще  захво-рювань  сьогодні  застосовується  метод коронарної  ангіопластики?  Свого  часу,  ще працюючи  в  Інституті  Шалімова,  ви  ви-користовували його при звуженні ниркової артерії, при захворюваннях судин ніг. А як із цим справи сьогодні?
–  Сьогодні  стентування  у  світі  широко практикується  на  коронарних,  шийних, периферійних  судинах.  На  жаль,  в  Україні такі  маніпуляції  на  периферійних  судинах роблять лише в одиничних випадках. Хоча у нас стільки хворих з облітеруючим атеро-склерозом...
         В  Інституті  клінічної  та  експеримен-тальної  хірургії,  яким  керував  О. Ша-лімов,  я  з  1977  року  почав  проводити ангіографічні  дослідження  на  багатьох судинах  людського  тіла.  У  цій  відомій  на-уковій установі, де витав дух новаторства, ми  впроваджували  в  практику  сучасні способи  й  засоби  ендоваскулярних  втру-чань.  Звичайно,  стентів  тоді  ще  не  було, для розширення судин використовувалися балони-катетери. Ці балонні технології ми 
застосовували при облітеруючому ендоар-триті. Тоді це здавалося фантастикою, але ми реально це робили. Надалі, на жаль, цей напрям не набув розвитку.
–  Окрім  вашого  відділу  в  Інституті  ім. Стражеска, де ще практикують коронар-не  стентування  при  лікуванні  інфаркту міокарда?  Наскільки,  за  вашими  даними, може бути знижена летальність у резуль-таті  застосування  коронарного  стенту-вання?
–  Метод  інтервенційної  кардіології  за-стосовують  в  Інституті  ім.  Амосова,  у  клі-ніці  Інституту  Шалімова.  Але  в  дуже  малій кількості, яка непорівнянна з кількістю ви-падків інфаркту міокарда в країні. Тому для 
того,  щоб  об’єктивно  оцінити  внесок  коро-нарного стентування в зниження смертнос-ті від гострого ІМ, ми створили спеціальний реєстр.  На  сьогодні  в  ньому  містяться  до-кладні дані про більш ніж 7,5 тис. пацієнтів.
– І який у вас показник летальності?
– Летальність серед пацієнтів, яким при гострому  ІМ  у  нас  виконується  коронар-не  шунтування,  становить  близько  трьох відсотків.  Це –  світовий  рівень.  Загалом  по країні,  при  консервативному  лікуванні  ІМ, 
летальність – майже 40%. То які ще мають бути  аргументи  на  користь  інтервенцій-ної  кардіології?  У  світі  давно  доведено,  що ключовим моментом надання медичної до-помоги при гострому інфаркті є коронарне стентування.  Це  дає  можливість  вижити більшості хворих, тому такі операції і нази-ваються рятівними.
– А що таке схема 24/7, яку ви пропону-єте запровадити?
– Це означає, реперфузійні центри пови-нні працювати цілодобово і без вихідних, як в усьому світі.
– Як президент новоствореної Асоціації інтервенційних кардіологів України, у чому бачите своє головне завдання?
–  Використовуючи  можливості  асоці-ації  як  громадської  організації,  ми  маємо намір активно діяти для того, щоб донести до  керівництва  країни  і  всього  суспільства величезну значущість проблеми й нарешті зрушити  її  вирішення  з  мертвої  точки.  У цьому я бачу не тільки професійний, але й громадянський обов’язок.
         …Нещодавно я побував на кладовищі у невеликому містечку, де похований наш ро-дич.  Мене  вразила  кількість  свіжих  могил, і  особливо  вік  померлих  –  переважно  40-50 років. Багато з них могли б жити…

Лідія СУРЖИК, 
«Дзеркало тижня», 23 вересня 2011 року
Ми  додзвонилися  до  Юрія  Мико-лайовича  Соколова.  Він  щиро  вітав відкриття  відділення  інтервенційної кардіології  у  Чернівцях,  побажав  ко-лективу  великих  успіхів  у  порятунку людей  та  поздоровив  із  вступом  до 
Асоціації  інтервенційних  кардіологів України.
 
 
 
Від цієї зустрічі залежить усе!
 
         Я– лікар-терапевт.  Зустріч  із  хворим  починається із  нашого  знайомства.  Я  маю  пояснити  хворому що  таке  коронарографія,  як  це  робиться  і  які  ма-ють  бути  результати.  Іншими  словами,  я  маю  психо-логічно  підготувати  пацієнта  до  такого  обстеження.  Я обов’язково  наголошую  хворому,  який  прибув  до  нас  із ішемічною  хворобою  серця,  яких  результатів  ми  маємо спільно  досягти.  Я  розповідаю  про  відкладення  бляшок у коронарних судинах, чому це відбувається. Як прави-ло,  цією  недугою  хворіють  люди  з  надлишковою  вагою, котрі  вели  або  ведуть  неправильний  спосіб  життя,  зло-вживають жирною їжею, палінням, що приводить до по-рушення обміну речовин, у результаті чого утворюються бляшки,  що  з  часом  закривають  просвіт  судин  серця. Коли відбувається звуження вінцевих судин, серце недо-статньо постачається киснем, спочатку у хворого вини-кає задуха під час фізичного навантаження, потім навіть у спокої. Крім того, з’являється загрудинний біль, або так звана нестабільна стенокардія, з часом біль з’являється частіше,  а  згодом  стає  постійним.  Людина  частково втрачає працездатність, мусить систематично вживати ліки. Іншими словами – без ліків вона уже не спромож-на бути. Частина бляшки може відірватися і закупорити судину. Цей тромб стає причиною гострого серцевого на-паду. Виникає інфаркт, з’являється ділянка омертвіння серцевого м’язу.
         Звичайно,  як  лікар  я  змушена  знайти  відповідні слова,  певну  тональність,  щоби  не  налякати  пацієнта. Адже  страх  ніколи  не  допомагав  і  не  допоможе  у  вирі-шенні такої складної життєвої проблеми, як зважитись на коронарографію, а згодом і на стентування серця. Не скажу, що не важко інколи знайти необхідні слова, адже пацієнти  приходять  до  нас  з  різним  настроєм,  бажан-ням,  недовірою,  скептичним  ставленням  до  лікарів.  І тому треба, якщо хочете, проявити весь талант, вміння увійти у довіру до кожної людини. Я вважаю, що це дуже важливо.
         Кардіологічних хворих дуже багато. Причому, з кож-ним  роком  їх  кількість  збільшується.  Коронарографія дає  чудові  результати.  Всі  судини,  які  кровопостачають серце, видно, як на долоні. Якщо прохідність більш-менш нормальна,  тобто  звуження  не  більше  50%,  то  таким хворим  не  рекомендують  проводити  операцію,  їм  реко-мендують  звичайне  медикаментозне  лікування.  А  якщо звуження  більше  50%,  то  це  є  прямим  показом  до  стен-тування судини серця. Якщо, наприклад, судини звужені на 70-90%, то в такому разі лікарі рекомендують шунту-вання,  що  є  оперативним  втручанням.  Це  додатковий обхід  звуженої  ділянки  судини  серця.  Таке  оперативне втручання у нас здійснити не можна, такі операції про-водяться лише у Києві.
         Як відомо, хворі з ішемічною хворобою серця у нашій області  у  минулому  змушені  були  звертатися  до  медич-них закладів Києва, Хмельницького, Львова. Погодьтеся, що не всі хворі могли собі дозволити їхати на лікування далеко за межі Чернівців. Виникали проблеми із житлом, транспортом  та  іншими  незручностями.  Тому  багато хворих зраділи відкриттю відділення інтервенційної кар-діології в Чернівцях. Безумовно, як на мене, це велике до-сягнення, переконана, що ми багатьом хворим зможемо надати вчасну та якісну допомогу. Бо це ніби дома, а дома, як відомо, і стіни лікують. Важливо, щоби зверталися до нас не лише ті, хто переніс інфаркт міокарда, а й ті, хто хворіє на ішемічну хворобу серця вже давно. Обстежен-ня у нашому відділенні може запобігти важкому перебігу хвороби  і  втручання  в  кровотік  судин  серця  заздалегідь може стати визначальним у житті людини. Нам важливо побачити, наскільки судини у того чи іншого хворого про-хідні, і прийняти правильнее рішення.
         Ми  почали  працювати.  Враження  у  хворих  чудове. Уже  четверо  пацієнтів  пройшли  коронарографію,  з  них три чоловіки та одна жінка. Ця пацієнтка п’ять років тому 
пройшла стентування у Санкт-Петербурзі. У нас же вона обстежилася з метою додаткового стентування, якщо це буде  необхідно.  Однак  під  час  обстеження  з’ясувалося, що  стенти,  поставлені  раніше,  чудово  працюють,  жод-ного зауваження, жодних бляшок на інших судинах не-має,  пацієнтка  у  чудовому  настрої  покинула  відділення. Троє  чоловіків,  що  обстежувалися,  перенесли  один-два інфаркти. Їх ми готуємо до стентування. Важливо те, що настрій у цих пацієнтів оптимістичний. Ми сподіваємо-ся, що найближчим часом до нас у відділення звернеться за допомогою більше хворих. А ми, зі своєї сторони, зро-бимо все щоб допомогти буковинцям.
 
Лідія БОБИК, 
лікар-терапевт відділення інтервенційної кардіологі
 
 
Перша діагностика – найважливіша
         Як  відомо,  близько  третини  пацієнтів з  ішемічною  хворобою  серця  не  від-чувають  ніяких  симптомів.  І  тому лікарі  функціональної  діагностики  є  пер-шими,  хто,  зустрівшись  із  хворим,  мають бути  надзвичайно  уважними  до  пацієнта, намагаючись  з’ясувати  справжній  стан здоров’я  людини.  У  цьому  як  лікарям,  так  і хворим  допомагає  найсучасніша  техніка, яку  придбала  шведсько-українська  кліні-ка  «Angelholm».  Без  перебільшення  можна стверджувати, що тут у відділенні інтервен-ційної  кардіології  встановлено  найновіше обладнання  на  рівні  світових  стандартів. Однак,  ніщо  не  може  замінити  уважного, доброзичливого  ставлення  лікарів  до  хво-рих,  які  звертаються  до  нас.  Пройнятися проблемою  тієї  чи  іншої  людини –  це  дуже важливо.  І  ми  взяли  за  правило  так  пра-цювати  з  нашими  відвідувачами.  Тим  біль-ше, наше місто завжди славилося уважним ставленням  до  людей  з  боку  лікарів.  І  тому цю чудову традицію треба берегти і примно-жувати.
         Ішемічна  хвороба  серця  за  останні роки  «помолодшала».  Головна  причина, на  мою  думку,  цих  змін  в  тому,  що  темп сучасного  життя  передбачає  система-тичне  перебування  людей  у  стресових ситуаціях.
         У  кабінеті  функціональної  діагностики ми  визначаємо  ділянку  серця,  на  яку  по-трібно звернути особливу увагу під час ко-ронарографії.  Крім  того,  ми  діагностуємо патологічні зміни аорти, міокарда.

Сніжана ХАЛАВКА, 
лікар функціональної діагностики відділення інтервенційної 
кардіології
 
 
Золотий «Стандарт»
Відділення  інтервенційної  кардіології  ство-рено за зразком сучасного відділення кате-теризаційної  лабораторії,  яке  спроможне 
надавати невідкладну допомогу ургентним хво-рим шляхом черезшкірних (перкутанних) втру-чань. Інтервенційна кардіологія є частиною ен-доваскулярної хірургії, яка останнім часом дуже стрімко розвивається і часто витісняє класичну хірургію.  Тепер  на  Буковині  існує  можливість радикально  лікувати  значну  частину  пацієнтів на ішемічну хворобу серця (ІХС) шляхом стенту-вання коронарних судин. В розвинених країнах всі  хворі  з  підозрою  на  ІХС  проходять  корона-рографію  для  визначення  ступеню  і  місця  зву-ження судин серця. Коронарографія є «золотим стандартом» у діагностиці ІХС і полягає у рент-генконтрастному дослідженні судин серця за до-помогою спеціального цифрового рентгенівсько-го  комплексу  (ангіографа).  Під  час  обстеження можна оцінити ступінь ризику від хвороби, про-гноз і вибір методики наступного лікування. Та-кий порятунок людини – це єдиний спосіб у сві-ті. Його визнано в таких країнах, як Голландія, Франція, Німеччина, Польща, Італія та багатьох інших  країнах  Євро-пи.  В  Чехії  швидка допомога  привозить хворого  в  операційну і впродовж двох годин проводять  операцію з  ангіопластики.  Це відбувається так: бри-гада швидкої допомо-ги  прибуває  до  хво-рого,  лікарі  роблять електрокардіограму і  якщо  виявлено  ін-фаркт  міокарда,  то всю  інформацію  пе-редають  через  Інтер-нет  у  лікарню.  Доки швидка  допомога транспортує  хворого, команда  кардіохірур-гів  готується  до  опе-рації.  Якщо  під  час коронарографії  буде встановлено  мож-ливість  усунути  зву-ження (стеноз) артерії шляхом стентування, то хворому можна буде од-разу ж цю операцію виконати. Стентування по-лягає у відновленні прохідності звуженої ділянки артерії шляхом розширення її спеціальним бало-ном (ангіопластика) і встановленням металічної сітки (стента) в місці стенозу.
         Стент – це високотехнологічна циліндрична конструкція, яка виготовлена із біологічно інерт-ної  хірургічної  сталі.  Після  встановлення  стент набуває форми здорової судини і запобігає її зву-женню. Слід зауважити, що під час коронарогра-фії  та  стентування  хворий  знаходиться  у  свідо-мості, а доступ до судин серця відбувається через стегнову артерію під місцевим знеболенням.
         Найголовніше те, що стентування може про-водитися у хворих, у яких тільки розпочинаєть-ся інфаркт міокарда! Адже це найефективніший спосіб уникнути розвитку змертвіння серцевого м’язу у перші години розвитку інфаркту міокар-да. Насправді потрібно якнайшвидше відкрити інфаркт-залежну  артерію  механічним  спосо-бом  і  відновити  кровотік  в  ішемізованій  зоні серцевого м’язу. В ідеалі, як було сказано вище, в  багатьох  країнах  Європи,  інфаркт  міокарда навіть  не  встигає  розвинутися,  якщо  хворого доставляють  в  катетеризаційну  операційну  у першу  годину  від  початку  серцевого  нападу.  У цьому  випадку  діагноз  звучить  таким  чином: «ІХС. Тромбоз коронарної артерії. Ургентна ан-гіопластика  та  стентування  інфаркт-залежної артерії...» – до інфаркту не доходить справа і він в діагнозі не фігурує! Лікування гострої коронар-ної патології в катетеризаційній операційній ме-тодом  ангіопластики  та  стентування  дозволяє не  лише  істотно  зменшити  інвалідність,  але  й смертність. Це те, до чого прийшов весь світ. Ду-маю, що потрібно намагатися відтворити щось подібне і у нас. Мрію і буду робити все можливе для  того,  щоб  у  майбутньому  наше  відділення працювало за схемою 24/7 (цілодобово і щодня).
         Я  закінчив  Буковинський  державний  ме-дичний університет у 1998 році. У мене є досвід роботи лікаря кардіологічної бригади швидкої медичної  допомоги  м.  Чернівці.  Щодня  дово-дилось зустрічатися з хворими на інфаркт мі-окарда,  аритмію,  кардіологічний  шок.  Тобто, це була така робота, де за 1-2 роки можна було навчитися багато чому.
         Підготовку  проходив  в  Інституті  кардіоло-гії імені М. Д. Стражеска в Києві та на кафедрі кардіології  і  функціональної  діагностики  На-ціональної  медичної  академії  післядипломної освіти імені М. Л. Шупика. У цьому інституті по-тужна база і високопрофесіональні спеціалісти, які проводять кваліфікаційні курси для лікарів. Це  єдині  курси  в  Україні  де  надається  можли-вість  самостійно  проводити  різноманітні  кар-діологічні маніпуляції, а не лише спостерігати. Кожен  день  ми  працювали  в  операційних.  В цьому я вбачаю велику заслугу викладацького складу  інституту  під  керівництвом  професора Юрія Миколайовича Соколова.
         Сьогодні обговорюється питання значення відкриття  відділення  інтервенційної  кардіоло-гії на Буковині. Головним є те, що ми зможемо надавати допомогу людям з ризиком смерті чи інвалідизації.  Пацієнти,  які  мають  патологію 
міокарда,  не  можуть  подолати  цю  проблему традиційним лікуванням. Жодна лікарня в об-ласті не має таких можливостей як ми. Консер-вативна  терапія,  до  якої  вдаються  більшість кардіологів, не може дати такого ефекту, як ме-тод відкриття судини. Після нашого втручання кровотік  повністю  відновлюється  і  хворий  по-чуває себе значно краще. До нього повертаєть-ся працездатність і бажання жити.
         І ще хочу сказати про те, що ми можемо вес-ти боротьбу із аритмією. Такий метод назива-ється абляція. Ця процедура майже безболісна та короткотривала, після неї людина назавжди 
може забути про аритмію.

Сергій МАРУЩАК, 
лікар-кардіолог відділення інтервенційної кардіології
 
 
Кожен для себе
         Відділення інтервенційної кардіології відкрито. Однак, кожен із нас повинен пам’ятати, що жодна найновіша, найкраща в світі техніка не може зро-бити для людини те, що вона може зробити сама для себе. Її здоров'я в її власних руках. Давайте розглянемо цю тезу. Виникнення і перебіг хвороб серця,  серцево-судинних  та  судинно-мозкових захворювань  тісно  пов’язані  з  наявністю  чинни-ків ризику, основними серед яких є: підвищений артеріальний  тиск,  порушення  ліпідного  обміну, надлишкова  маса  тіла,  нездоровий  спосіб  жит-тя,  тютюнопаління,  нераціональне  харчування, зловживання  алкоголем,  недостатня  фізична активність, психоемоційні перевантаження, шкід-ливе довкілля на виробництві та в побуті. І що ви скажете, що ці ризики не можна контролювати? Можна  і  треба.  Усі  ці  шкідливі  фактори  кожній людині  підконтрольні.  І  недотримання  їх  свід-чить про безграмотне і ліниве ставлення до сво-го здоров’я. Вийдіть о шостій ранку у парк імені Т. Шевченка. Скільки ви там побачите людей, що дбають  про  своє  здоров’я.  Наше  багатотисячне місто  представлене  там  одним  чи  двома  десят-ками людей. А інші що роблять у цей ранковий час?  Досипають,  набувають  ішемічної  хвороби серця.  А  пройдіться  нашим  містом  пізно  вночі. Працюють бари, ресторани, клуби та дискотеки, різні інші «забігайлівки». Важко сказати, що тут культивується здоровий спосіб життя і чиновни-ки,  які  надають  дозвіл  на  їх  відкриття,  думають про майбутнє нації.
         Тому українці, як свідчить статистика, вмира-ють  унаслідок  серцево-судинних  захворювань значно  раніше  від  громадян  Європейського  Со-юзу: так, українські чоловіки відносно молодого віку (30-44 роки) помирають у шість разів часті-ше, ніж їх однолітки з країн ЄС. Зниження смерт-ності  у  країнах  Європи  пов’язане,  передусім,  з 
успішною реалізацією заходів щодо впроваджен-ня здорового способу життя і формування у насе-лення більш відповідального ставлення до свого життя та самозберігаючої поведінки, і, відповідно, зменшення  негативного  впливу  таких  факторів ризику хвороб системи кровообігу, як тютюнопа-ління, недостатня фізична активність, артеріальна гіпертензія, підвищений ріень холестерину і цукру в  крові,  надмірна  вага  тощо.  Загальновизнаною стратегією  боротьби  з  передчасною  смертністю від хвороб системи кровообігу є сформульована Всесвітньою організацією охорони здоров’я кон-цепція факторів ризику, якою основна увага на-дається попередженню виникнення хвороби або її ускладнень.

Наголошуємо,  що  кожна  людина  для  свого 
здоров'я мусить бути господарем.
Василь ДОВГИЙ